Психолого-педагогічний семінар "Формування індивідуального стилю роботи вчителя"

Матеріали  психолого-педагогічного семінару:

«Формування індивідуального стилю роботи вчителя»

Особистість педагога є цілісною: про­фесія і «Я» взаємопов'язані. Це від­бувається тому, що, по-перше, люди­на засвоює необхідні знання тільки в особистісному контексті; по-друге, оволодіти професійною майстерністю можна лише на індивідуальному творчому рівні. Специфіка педагогічної діяльності зумов­лює особливу значущість соціально-психо­логічних рис, які сприяють міжособистісній та рольовій взаємодії між педагогом та уч­нем, педагогом і педагогом, педагогом та ад­міністрацією.

 Психолого-педагогічна компетентність учителя — це поєднання визначених рис особистості з високим рівнем професійної підготовки до педагогічної діяльності і ко­лективною взаємодією з учнями в навчаль­но-виховному процесі.

Основою психолого-педагогічної компе­тентності є активне (дієве) знання законо­мірностей особистісного розвитку людини на різних вікових етапах.

     Психологічними аспектами педагогічної компетентності є:

Ø диференційно-психологічні знання про особливості засвоєння навчального матеріалу конкретними учнями відповідно до індивідуальних та вікових характерис­тик;

Ø соціально-психологічні знання про особливості навчально-пізнавальної і ко­мунікативної діяльності навчальної групи, конкретного учня в ній, про особливості взаємин учня із класом, закономірності спілкування;

Ø аутопсихологічний аспект — знання про преваги та недоліки власної педагогічної діяльності, риси своєї особистості.

Високий рівень психологічних знань до­зволяє педагогу переструктурувати всю сис­тему раніше набутих знань і кодувати нові таким чином, щоб засвоєння цих знань стало засобом розвитку власних здібностей.

Вправа «Портрет сучасного вчителя»

Мета; створити портрет сучасного вчи­теля.

 По черзі назвіть ті риси, які, на ваш погляд, мають бути у сучасного вчи­теля Підбиття підсумків

Отже, сучасний учитель повинен мати такі риси... (перераховують названі риси).

Так само важливо, щоб  керівник мав такі риси: доброзичливість, терплячість, тактовність, скромність, енергійність, еруди­ція, оригінальність мислення, обов'язковість, захопленість роботою, креативність, емпатія, гнучкість.

 Характеристика психологічних рис індивідуальності і професійних рис викладача

Таблиця І Карта важливих для професії рис характеру

Оптимальні значення	Припустимі значення	Критичні значення
Психологічні риси особистості як індивідуальності
•   Сильний урівноважений тип нервової системи; •  тенденція до лідерства; •   впевненість у собі; •   вимогливість, чуйність; •   гіпертимність; (бажання діяльності,  оптимізм, орієнтованість на удачу, авантюризм)	•   Сильний неврівноважений тип нервової системи; •   владність, самовпевненість»; •   непримиренність; •   недостатня самостійність. педантичність; •   схильність до «застрягання»	•   Слабкий інертний тип нервової системи; •  деспотизм; •   самозакоханість; •  жорстокість; •   надмірний конформізм; •   збудливість і демонстративність; •   тривожність
Сл. 17-19   Професійні риси особистості викладача
•   Широка ерудиція й вільний виклад матеріалу; •  уміння враховувати психологічні й вікові особливості учнів; •   темп мовлення — 120—130 слів на хвилину. чітка дикція, загальна та специфічна грамотність; •   елегантний зовнішній вигляд, виразна міміка й жести; •   звертання до учнів по іменах; •   миттєва реакція на ситуацію, спритність; •   уміння чітко формулювати конкретну мету; •   уміння (організувати навчальну роботу всіх учнів одразу; •   завжди перевіряє ступінь розуміння навчального матеріалу	•   Знання тільки свого предмета; •   знання вікової й педагогічної психології учнів; •   стандартний зовнішній вигляд, відсутність яскравої міміки й жестів; •   звертання до учнів по прізвищах; •   трохи уповільнені реакція та спритність; •   уміння визначати тільки загальну мету; •   уміння організувати роботу більшості учнів; •   періодично перевіряє ступінь розуміння навчального матеріалу; •   темп мовлення нижчий від 120 слів на хвилину, «глухий» голос; •   окремі застереження з подальшим виправленням	•   Робота тільки по конспекту; •   брак знань із вікової і педагогічної психології; •   темп мовлення вищий за 150 слів на хвилину, мовлення нерозбірливе, «ковтає» слова; •   неохайний зовнішній вигляд. надмірна жестикуляція й неадекватна міміка; •   постійне безадресне звертання до учнів; •   брак спритності, слабка реакція; •   не вміє чітко ставити мету; •   робота тільки 3 окремими учнями, при пасивності більшості; •   ніколи не перевіряє ступеня розуміння навчального матеріалу під час пояснення

Ієрархічна структура педагогічної спрямованості вчителів:

•  спрямованість на дитину (й інших людей), пов'язана з турботою, інтересом, любов'ю, сприянням розвитку особистості іі максимальною самоактуалізацією індиві­дуальності;

•  спрямованість на себе, пов'язана з пот­ребою у самовдосконаленні і самореалізації у сфері педагогічної праці;

•  спрямованість на предметну сторону про­фесії вчителя (зміст навчального предмета).

Однією з найважливіших вимог, які ви­суває педагогічна професія до особистості вчителя, є чіткість його соціальної та про­фесійної позиції.

Позиція педагога — це система інтелек­туального й емоційно-оцінного ставлення до світу, педагогічної дійсності й педагогіч­ної діяльності.

Варто підкреслити, що успішна спільна праця неможлива без відповідної організації дій. Напевно, практично кожному з нас доводилося спостерігати таку картину: два зовсім однакові класи, але в одному «усі ходять по струнці», а в іншому навіть і не зрозуміти, «хто є хто»: де вчитель, а де діти.

Із цією проблемою пов'язані різні стилі педагогічного спілкування.

       Перегляд і обговорення фрагменту  мультфільму «Маша та ведмідь».

Обговорення і коментар щодо індивідуального стилю педагога.

Від того, яку позицію вибирає вчитель у педагогічному спілкуванні, залежить стиль його керівництва учнями – авторитарний, демократичний чи ліберальний. Пропоную  учасникам семінару за допомогою опитувальника визначити особливості свого стилю керівництва. Стиль спілкування — певна система ме­тодів і прийомів керівної діяльності. Давайте спробуємо визначити, який стиль спілкуван­ня властивий кожному з вас.

(Анкетування: «Опитувальник домінуючого стилю  керівництва педагога», Додаток 1)

Інструкція: уважно прочитайте запитання, проаналізуйте своє уявлення, думки, поведінку, виберіть той варіант відповіді, який вам найбільше підходить.

 Авторитарний стиль викладання  серед педагогів традиційний (чітка батьківська позиція за Е. Берном) і, на перший погляд, найефективніший. Нас самих виховували у школі, у сім'ї, тому тяжіння до таких ме­тодів закладене в нас дуже глибоко. Учитель авторитарний, образно говорячи, застібнутий на всі ґудзики. Його «Я» — дутої сили, і він про це здо­гадується, але головне — щоб більше ніхто. Йому не можна «розстебнутися»;  король голий. Тому, викладаючи предмет, він використовує страх. Його влада — в умінні робити бо­ляче, постійно виводячи учня з рівноваги, створюючи навколо себе коло ненависті, стресу, страху, болю. Моє велике «Я» — над. Вони — незначні — внизу. Між нами — про­валля, емоційна холодність, відчуженість. Я — сильний. Ненависть підтримує мене, робить мене сильним. Людина може й не усвідомлювати того, обираючи такий стиль викладання. Най­частіше її саму травмували таким стилем у дитинстві, і ми не можемо вийти за йо­го межі. Життя такої людини — постійний стрес, а де стрес, там психічні зриви, хворо­би. Як у нього самого, так і в тих, кого він навчає. Ознаки: сльози, розлади сну, істери­ки, аж до погроз кинути школу чи накласти на себе руки. За такого стилю спілкування вчитель сам вирішує всі питання життєдіяльності класу, визначає кожну конкретну мету, виходячи лише з власних установок; суворо контролює виконання будь-якого завдання і суб’єктивно оцінює досягнуті результати. Авторитарному стилеві властивий диктат, який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця, пригнічує його самостійність та ініціативу. Авторитарний вчитель, самочинно визначаючи, спрямованість діяльності групи, гальмує ініціативу, пригнічує учнів. Головні форми взаємодії за такого стилю спілкування - наказ, вказівка, інструкція, догана. Навіть подяка за таких обставин звучить як докір: «Ти добре сьогодні відповідав. Не чекав від тебе такого». А реакцією на помилки учнів часто  висміюються, звучать різкі слова. Вчитель нетерпимий до заперечень. Усе це породжує несприятливий психологічний клімат, пригнічує ініціативу і відповідальність, гальмує формування колективістських якостей, розвиває у дітей невпевненість. Пригнічення самостійності та ініціативи учнів; несприятливий психологічний клімат;  гальмує формування колективістських якостей; розвиває у дітей невпевненість; підсвідомий протест учня проти диктату вчителя (девіації та девіантна поведінка)

 Цей стиль з точки зору гуманізації та демократизації європейської і світової освіти вважається абсолютно неприйнятним, оскільки порушує права особистості. Європейські вчені дійшли таких висновків:

Ø авторитарний стиль дає змогу підтримувати високий рівень дисципліни та результативності навчального процесу, проте лише за умови постійного демонстрування влади вчителя;

Ø зовнішні показники дисциплінованості та комфортності учнів не завжди є виявом злагоди, а внутрішній психічний конфлікт, підґрунтям якого є підсвідомий протест учня проти диктату вчителя, часто виражається в різноманітних формах девіантної та антисоціальної поведінки молодої особистості.

Ліберальний стиль протилежний автори­тарному,  хоча в основі його — теж саме — слабке  «я», почуття неповноцінності (дитяча позиція за Е. Берном), але «Я» та­кого вчителя у своїй слабкості  ліберально-пасивне. Такий учитель не знає себе, його «Я» — сліпе, тому він не вірить собі, боїться себе, боїться бути собою і брати відповідальність, не сформований як осо­бистість. Це дитина серед дітей. Він заробляє  дешеві позитивні емоції від учнів спочатку, але їм швидко набридає, і вони «сідають йому на голову», керують ним, принижу­ють — результати його роботи низькі. Причому серед цих учителів є розумні, інтелектуально багаті фахівці-предметники, які досягли високого рівня знань, але не здатні зрозуміти психологію дітей, їм бра­кує умінь взаємодії з колективом дітей і з людьми взагалі. Як почуваються діти при такому вчителеві? Їм неприємно, вони розуміють не­нормальність відносин між ними й дорос­лим. Такого вчителя не поважають. Його внутрішній стан не можна назвати нормаль­ним. Він часто й не підозрює, що, заграю­чи з дітьми, перебуваючи з ними начебто нарівні, не одержує позитивного зворотного зв'язку і стоїть на грані психічного зриву, ненавидить дітей і професію. Цей стиль — найважчий для корекції, ви­ростити «Я» на слабкому фундаменті — зав­дання не з легких.

Ліберальний (поблажливий, анархічний). Такий стиль спілкування характеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальність. Формально виконуючи свої обов’язки, учитель, що застосовує подібний стиль, намагається самоусунутися від керівництва колективом школярів, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише викладацької функції. Зазначений стиль є засобом реалізації тактики невтручання, в основі якої лежить байдужість і незацікавленість проблемами шкільного життя. За ліберального стилю в учителя немає стійкої педагогічної позиції, вона виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог до виховання. Наслідком такої позиції вчителя є втрата поваги і контролю над школярами, погіршення дисципліни, нездатність позитивно впливати на особистісний розвиток учнів.

 Демократичний стиль — це стиль сильної, впевненої в собі особистості (позиція «Дорос­лий — Дорослий» за Е. Берном), яка любить і поважає себе й дітей, наближається до них і розуміє. Такий учитель будує своє спілку­вання з дітьми, не занадто опускаючись до їхнього рівня й не вивищуючись над ними. Він намагається підняти їх до спілкування на рівних — наскільки це можливо для віку й індивідуальності учня. Це складно, і щасли­вий той учитель, який уміє так викладати, який досяг цього свідомо, або має природний дар. «Я» такого вчителя по-справжньому силь­не, а тому — відкрите. Демократичний стиль ґрунтується на глибокій повазі, довірі й орієнтації на самоорганізацію самоуправління особистості та колективу, на думці колективу, покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного учня і залучити усіх до активної участі у спільній діяльності. Основу керування в даному випадку складає опора на ініціативу класу.

Основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація, що розвиває в учнів впевненість в собі, ініціативність. З усвідомленням відповідальності, підвищенням зацікавленості, розвивається здатність свідомо, самостійно і творчо працювати,  що забезпечує стабільний результат діяльності і закладає надійний фундамент у розвитку особистості. Демократичний вчитель є зразком, прототипом дорослості, гідною моделлю для наслідування;учитель виконує радше функцію арбітра, ніж судді, він не перешкоджає формуванню позитивного «Я-образу» учня й уникає засудження незадовільних вчинків «з висоти кафедри»;вчитель допомагає дітям усвідомлювати власні дії, обмірковувати їх і передбачати можливі наслідки.

Найскладніший стиль;Потребує стійкої позиції вчителя;Великі затрати сил те енергії вчителя.

Демократичний стиль — найбільш сприятливий спосіб організації реального співробітництва педагога і школярів. Пропонують три засадові умови підтримання вчителем демократичних взаємин з учнями:

Ø вчитель є зразком, прототипом дорослості, гідною моделлю для наслідування;

Ø учитель виконує радше функцію арбітра, ніж судді, він не перешкоджає формуванню позитивного «Я-образу» учня й уникає засудження незадовільних вчинків «з висоти кафедри»;

Ø вчитель допомагає дітям усвідомлювати власні дії, обмірковувати їх і передбачати можливі наслідки.

Демократичний стиль спілкування педагога з учнями позитивно виявляється у ефективності навчально-виховного процесу, оскільки він динамічний, гнучкий, виявляє соціально-психологічну своєрідність педагога та учня. Дослідники вичленовують моделі спілкування вчителів з учнями на уроці. Серед них є як позитивні, так і негативні.

Обговорення

Ø Який стиль керівництва найбільш ефективний?

Ø Чому?

Не існує унікального стилю, кожний учитель виробляє свій, індивідуальний, що поєднує в собі елементи кожного стилю педагогічного спілкування (див. схему 2, таблиця 4).

 Сл. 24. Викладач у структурі міжособистісних стосунків

Оптимальні значення	Припустимі значення	Критичні значення
•   Перевага демократичного стилю спілкування; •   Тільки конструктивні конфлікти у принципових питаннях; •   прагнення до співпраці; •   нормальна самооцінка; •   рівень ізоляції у колективі дорівнює 0 %	•   Перевага авторитарного стилю спілкування; •   повна відсутність конфліктів з учнями й колегами; •   прагнення до суперництва з колегами; •   занижена самооцінка; •   рівень ізоляції в межах 10 %	•   Перевага ліберального стилю спілкування; •   постійна деструктивна конфліктність із більшості питань; •   постійні пристосування й компроміси з колегами; •   завищена самооцінка; •   рівень ізоляції в колективі більший від 10 %

 Вправа. Мозковий штурм «Правила роботи демократичного вчителя»

Тренер пропонує кожній групі вчителів створити і записати 10 правил роботи демократичного вчителя.

Презентація. Обговорення.

Індивідуальний стиль діяльності вчителя — сукупність загальних та індивідуальних спо­собів роботи, що дозволяють максимально використовувати цінні риси людини й ком­пенсувати її недоліки. До стилю належать:

Ø здібності;

Ø загальні риси особистості;

Ø кваліфікація;

Ø спрямованість особистості;

Ø індивідуально-психологічні риси: тем­перамент, характер.

На основі стилю роботи і ставлення педагога до колективу виокремлюють такі стилі педагогічного спілкування:

Ø  спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю. Це  найбільш продуктивний стиль спілкування, який поєднує високий професіоналізм учителя та гуманістичну спрямованість його особистості.

Ø спілкування на основі дружнього ставлення. Це теж досить продуктивний  стиль спілкуванні. Стилі дружності та захопленості спільною справою тісно пов'язані між собою. Дружність повинна бути педагогічно доцільною, не суперечити загальній системі стосунків педагога, з дітьми. Молоді вчителі часто перетворюють дружність у панібратство.

Ø спілкування-дистанція. У стосунках педагога та учнів обмежувальним чинником є дистанція. Вона є показником провідної ролі вчителя, будується на його авторитеті. "Дистанція" в педагогічному спілкуванні різко знижує загальний творчий рівень спільної роботи педагога й учнів. У класах, де викладають учителі з переважанням авторитарних методів керівництва, зазвичай, буває непогана дисципліна та успішність, однак за загальним благополуччям можуть ховатися значні недоліки роботи вчителя у вихованні школярів. Авторитет повинен завойовуватись не через встановлення дистанції, а через взаєморозуміння в процесі спільної діяльності. Спілкування-дистанція  обмежується формальними взаєминами. Певна дистанція між учителем та учнем необхідна, але вона не може бути головним критерієм у стосунках. Вона має випливати із загальної логіки відносин учителя і учнів, а не диктуватися вчителем. Перетворення «дистанції»  на домінанту педагогічного спілкування різко знижує загальний творчий рівень спільної діяльності педагога та учнів. Це веде до формування між ними авторитарних стосунків, що зрештою негативно позначається на результатах виховання. До спілкування-дистанції нерідко вдаються вчителі-початківці, які бояться учнів і намагаються таким чином утвердити свій авторитет. Проте такий стиль спілкування, як правило, не досягає мети, оскільки дистанція не може бути підставою педагогічного авторитету.

Ø спілкування-залякування. Поєднує в собі негативне ставлення до учнів і авторитетність в організації діяльності. Вдаються до нього педагоги, нездатні організувати спільну діяльність.

Проявляється в репліках: «Я не погрожую, але попереджаю, Спробуйте тільки..., Попереду контрольна ...»  Цей стиль спілкування, до якого іноді теж звертаються молоді вчителі, пов’язаний в основному з невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захоплення спільною діяльністю. Адже таке спілкування сформувати нелегко, і молодий учитель нерідко йде по лінії найменшого опору, вибираючи спілкування-залякування чи дистанцію у крайньому їх прояві. Стосовно розвитку творчості або можливості здійснення саме виховного впливу на учнів, а не просто ситуативного керування їхньою поведінкою даний стиль спілкування є безперспективним.

Ø спілкування-загравання. Поєднує в собі позитивне ставлення до дітей з лібералізмом. Педагог прагне завоювати авторитет, хоче подобатись дітям, але не намагається відшукати доцільних способів організації взаємодії, не гребує дешевими прийомами. Це задовольняє честолюбство незрілого педагога, але справжньої користі йому та дітям не приносить. Цей стиль спрямований на те, щоб завоювати хибний, дешевий авторитет у дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики. Він відображає, з одного боку, намагання молодого вчителя швидко встановити контакт з дітьми, бажання сподобатися класові, а з іншого — відсутність необхідної загальнопедагогічної та комунікативної культури, умінь та навичок педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності. Побоюючись спілкування з класом і одночасно бажаючи налагодити контакт з учнями, вчитель зосереджує увагу не стільки на змістовій стороні взаємодії, скільки на проблемах взаємин, які набувають гіпертрофованого значення. Спілкування-загравання виникає у результаті:  нерозуміння вчителем завдань, які стоять перед ним;  неволодіння навичками спілкування;  страху спілкування з класом і, одночасно, бажання налагодити контакт з учнями.

 Вправа «Побачення» 

          Тренер об’єднує учасників у три групи. Кожна група отримує конверт із набором окремих речень, які потрібно розташувати послідовно, керуючись логікою, щоб вийшло змістовне оповідання. Потім представник кожної групи презентує результат. Перелік речень.

Він розумів, що тільки вона могла зробити його щасливим.

Потяг рушив.

Чи має щось сенс у цьому житті?

Почулося скреготання заліза.

Він узяв її за руку.

Десь загавкав пес.

Пролунав постріл.

Його серце тьохнуло.

Ця зустріч остання.

Її очі були заплющенні.

Було вже пізно.

Місяць – немов великий апельсин.

Він поглянув на неї.

Як правило завжди запитують: «Як правильно звучить оповідання?».

Тренер. Люди звикли діяти стереотипно, оглядаючись на кимсь придумані канони. Тут немає правильної або неправильної відповіді. У кожного вийшло своє оповідання, і кожен може пояснити логіку його побудови. Ми вчимося приймати і поважати думку інших, адже вони мають право на існування.

 ПАМ'ЯТКА

«СТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ  ВЧИТЕЛЯ»

1.  Риси обличчя, фігура, зріст людини існують незалежно від бажання, тому спри­ймайте себе таким, які ви є.

2. Зверніть увагу на свій голос. Грубі, писк­ляві репліки, різкі надривні ноти в розмові дратують людей, свідчать про відсутність навичок культури поведінки.

3. Краса людини передбачає: скромність, тактовність, ввічливість, повагу, відкритість. Невміння стримувати негативні емоції, цинізм, нахабність, гордовитість, навпаки, далекі від поняття «приємна людина».

4.  Усміхайтеся. Похмурий настрій або погана поведінка не; тільки псують ваше обличчя, але й настрій людей навколо.

5.  Одягайтеся зі смаком. Кажуть, що «гарний смак перемагає й моду». Головний принцип — виробити індивідуальний стиль в одязі, прикрасах, зачісці. Чистота й охай­ність в одязі дуже важливі.

6.  Зачіска — це своєрідна візитівка кож­ної людини, вона підкреслює особливості характеру та способу життя.

7.  Стежте за мімікою й жестами. Пси­хологи встановили, що у взаємодії людей 60—80 % інформації передається за раху­нок рухів, міміки, жестів і лише 20—40 % — за рахунок слів, інтонації й голосу.

Попрацюйте над своїм позитивним імі­джем — і він буде працювати на вас!

Закінчити наш семінар хочу притчею.

Притча про щастя

         Якось ішов дорогою мудрець. Милувався красою світу і тішився життям, і ось, стрівся йому чоловік, що, згорбившись, тягнув велетенський  тягар.

-   Навіщо ти прирікаєш себе на такі страждання? - запитав мудрець.

-   Я страждаю заради щастя своїх дітей і онуків, - відповів чоловік,- мій прадід  усе життя страждав заради щастя діда, дід страждав заради щастя мого батька. І я готовий усе життя страждати - лише б мої діти та онуки були б щасливими.
 -   А чи був хтось щасливий у твоїй сім’ї? – запитав мудрець.

-    Ні, але мої діти і онуки доконче будуть щасливі, - відказав нещасний чоловік.

  Неписьменний не навчить читати, а кротові не виховати орла, - мовив мудрець. Спершу навчися сам бути щасливим, а тоді зможеш ощасливити своїх дітей та онуків

Додаток 1

Опитувальник домінуючого стилю

керівництва педагога

1. Чи вважаєте ви, що дитина повинна:

а) ділитися з вами своїми думками, по­чуттями;

б) говорити вам тільки те, що вона сама захоче;

в) залишати свої думки й переживання при собі.

2. Якщо учень узяв у іншого учня олівець чи ручку, то ви:

а) щиро з ним поговорите й дасте можли­вість йому самому прийняти потрібне рішення;

б) дасте можливість самим дітям розібра­тись у своїх проблемах;

в) повідомите про це всім дітям і примусите повернути взяте з вибаченням.

3. Рухливий, іноді недисциплінований учень сьогодні на занятті був зосереджений, азартний і добре виконав завдання. Як ви вчините:

а) похвалите його і покажете його роботу всім дітям;

б) проявите зацікавленість, з'ясуєте, чому так добре вийшло сьогодні;

в) скажете йому: «Завжди б так займався».

4. Учень, заходячи до класу, не привітався з вами. Як ви вчините:

а) примусите його голосно при всіх при­вітатися з вами;

б) не звернете на це уваги;

в) зразу почнете спілкуватися з учнями не згадуючи про вчинок.

5. Учні спокійно працюють. У вас є вільна хвилина. Що ви робитимете:

а) спокійно, не втручаючись, спостерігаєте, як вони працюють і спілкуються;

б) комусь допоможете, підкажете, зробите зауваження;

в) займетеся своїми справами (записи, перевірка зошитів тощо).

6. Яка точка зору здається вам більш правильною:

а) почуття, переживання учня, дитини ще поверхові, швидкоплинні й на них не варто звертати особливої уваги;

б) емоції, переживання учня — важливі фактори, за допомогою яких його можна ефективно навчати й виховувати;

в) почуття дитини дивовижні, переживан­ня — значущі й до них треба ставитись обережно, тактовно.

7. Ваша вихідна позиція в роботі з дітьми:

а) дитина — слабка, нерозумна, неосвічена істота, і тільки дорослий може і повинен навчити й виховувати її:

б) у дитини багато можливостей для само­розвитку. А допомога дорослого повин­на бути спрямована на максимальне підвищення активності самої дитини;

в) дитина розвивається майже некеровано під впливом спадковості й сім'ї, тому головне, щоб вона була здорова, сита і не порушувала дисципліну.

8. Як ви ставитесь до активності самого учня?

а) позитивно — без неї неможливий повноцінний розвиток;

б) негативно — вона часто заважає ціле­спрямовано та планомірно вести навчання й виховання;

в) позитивно, але тільки тоді, коли вона узгоджена з педагогом.

9. Учень не захотів виконувати завдання під приводом, що він уже зробив це раніше.               Ваші дії:

а) сказали б: «Ну і не треба»;

б) примусили б виконати роботу;

в) запропонували б інше заняття.

10. Яка позиція, по-вашому, більш правильна:

а) дитина повинна бути вдячною дорослим  за турботу про неї;

б) якщо вона не усвідомлює турботи про неї, не цінує її, то це її справа: колись пошкодує;

в) педагог повинен бути вдячним учням за їхню довіру й любов.

Бланк відповідей

	Запитання
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
а
б
в

	Ключ для обробки відповідей
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
а	2	3	2	2	3	1	2	3	1	2
б	3	1	3	1	2	2	3	1	2	1
в	1	2	1	3	1	3	1	2	3	3

Загальна сума, що характеризує стиль педагога – отримані бали.

25-30 балів – домінує демократичний;

20-24 балів – схильність до авторитарного стилю;

10-19 балів – яскраво виражений ліберальний стиль.